Учасники гуртка «Пошук», що створений при етнографічному музеї Стільського НВК,  провели дослідження  ілівської печери. Виявилося, що на різних етапах історії вона виконувала відмінні  функції. Саме з тією печерою пов’язана легенда про схованку людей під час нападу монголо-татар та трагічну їх загибель.  Інша легенда розповідає про велетенське капище – культову споруду дохристиянського періоду, - яке знаходилося на верхньому плато цієї печери. Народ проніс через століття назву  «Рожениця», яка,очевидно, сягає своїм виникненням найдавнішого періоду нашої історії – матріархату. Так,  виявляється, багато людей називає цю печеру. Вхід до неї нагадує жіноче лоно. Покровителькою цієї печери була богиня Мати (Прамати, Матуш, Макоша). Вона, за словянською міфологією, покровителька жінок, усієї природи, що воскресає. Цю богиню ми бачимо із трьома парами рук, перекинутим горщиком-короною та трояндою-колом, як синівським началом на «дереві роду», яке вишите  на одному із рушників, що знаходиться у музеї. Одну пару рук богиня простягає до сонця, яке зображене на рушнику, як зірка, другу пару рук  опустила донизу, показуючи на природу, яка під впливом сонячного проміння повинна воскреснути, відродитися, третю пару рук вона заклала на поясі, говорячи тим самим, що я – володарка землі, покровителька усього живого. Деякі туристи і нині підходять до підніжжя гори-печери, щоб отримати благословення богині Праматері.